UA
EN
RU

У фондах Державного архіву Львівської області знаходиться чимала, інформаційно насичена, цікава група письмових джерел, які складають джерельну базу вивчення краєзнавства Львівської області.

Звичайно, що у своїй доповіді я не зможу в комплексі подати усі пам’ятки краєзнавства які висвітлюють дані джерела, адже в архіві зберігається майже 2,5 млн. одиниць зберігання, тому зупинюся тільки на найцікавіших і маловивчених фондах періоду кінця19 – першої третини 20 століть.

У фондах архіву досить повно висвітлюється історія органів влади, підприємств, установ та окремих галузей господарства області.

Так, історія електрифікації м. Львова і становлення міського трамваю зосередженні у матеріалах фонду № Р 36 (Міські електричні підприємства у Львові), де подаються відомості про першу трамвайну лінію у Львові, яка була введена в експлуатацію у 1894 р. і мала довжину всього 6 км. Лінія належала німецькій фірмі "Сіменс-Гальске". У 1986 р. це підприємство було куплене Львівською міською гміною. З 1900 року у Львові діяло підприємство по освітленню міста, а в 1908 році введено в дію першу електростанцію. У фонді є невелика історична довідка про міські електричні підприємства станом на 1925 рік.

Історія газифікації м. Львова зосереджується у документах фонду № Р-599 (Міське газове підприємство у Львові). Хронологічні рамки документів – 1882-1939 рр. Хоча фонд відносно невеликий ( 110 од зб.) та містить у собі дуже цікавий фактаж, щодо газифікації міста. Дане підприємство було створено у 1896 році за угодою між гміною м. Львова і німецьким товариством м. Десау. У 1898 році міська гміна викупила газове підприємство, яке виробляло метановий і водневий гази, технічні газові суміші. За документами фонду можна прослідкувати постачання фірми природнім газом фірмою "Газолін" із Дашави. Серед документів фонду знаходимо справи про діяльність підприємства, технічні звіти, плани і креслення приладів, угоди і договори на постачання газу.

Беручи до уваги природньо-кліматичні умови м. Львова важливу роль в історії міста відігравало Державне водне управління у Львові (Фонд №Р-388 з однойменною назвою, налічує 246 од. зб. за 1921-1935 рр.)

До компетенції водного управління входила діяльність по регулюванні річок, будівництву мостів, гребель, каналізаційних систем.

У фонді зберігаються документи про меліорацію долини річки Полтва, яка протікає якраз посеред міста; про проведення каналізації (1923-1932 рр.); про забудову окремих районів міста.

Серед нерухомих культурних цінностей особливе місце посідають пам’ятки архітектури та містобудування, оскільки вони є свідками тих чи інших періодів історії міста, як правило пов’язані з життям та діяльністю видатних осіб і у кращих своїх зразках поєднують художньо естетичні, етнографічні, інженерні та конструктивні якості. Справи про забудову міста, про будівництво окремих будинків їх ремонт, упорядкування вулиць, майданів, спортивних споруд, тощо, зберігаються у багатьох фондах, але найбільше їх зосереджено у двох унікальних фондах: Фонд Р 390 – Державне архітектурно-будівельне управління у Львові та фонд Р 2 – Міське управління в королівському станичному місті Львові. Перший з вищевказаних фондів налічує 635 одиниць зберігання за 1921-1932 рр. Переважна більшість справ фонду пов’язана з будівництвом і ремонтом будівель колишнього Галицького сейму, Львівської політехніки, Львівського університету, тюрми "Бригідки", Академії ветеринарної медицини, Львівського воєводського управління, Греко-католицької консисторії. Фонд Р 2 налічує 86809 одиниць зберігання. за 1900-1939 рр. Серед них декілька тисяч справ стосуються безпосередньо будівництва житлових і нежитлових будівель теперішньої центральної частини міста у період з 1900 по 1939 рр. Специфіка вищенаведених справ полягає в тому, що вони складаються не тільки з кошторисів, листування власників з будівельними та владними структурами міста, але й ситуаційних планів,

проектів, креслень будівель їх перекриття, підземних комунікацій, частково газифікації. Крім справ про будівництво у даному фонді є чимало цікавих, з точки зору краєзнавства, матеріалів про приєднання гмін м. Львова, бюджет міста та інше.

Щодо вивчення персоналій, і кількості зібраних в одному фонді автографів відомих діячів не мають собі рівних два невеличкі фонди: фонд Р-298 – Товариство прихильників української літератури, науки і мистецтва у Львові ( 8 од. зб. 1904-1914 рр.)та фонд Р-629 Українська вища технічна школа у Львові ( 23 од. зб. 1921-1926 рр.) Так у фонді товариства зберігаються листи та заяви відомого українського художника Івана Труша, українського мецената Євгена Чекаленка, видатного історика і першого Президента Української республіки Михайла Грушевського та інших видатних діячів.

Унікальним у всіх відношеннях є фонд вищої технічної школи у Львові. Про діяльність у 1921-1925 рр. Українського університету у Львові знають мабуть усі професійні історики. А от про діяльність Української вищої технічної школи, яка функціонувала у ті ж роки, що й університет і виконувала ті ж самі функції, мало кому відомо. Це зумовлено рядом причин. По-перше, школа у кількісному відношенні була значно меншою ніж університет. По-друге, після ліквідації обох українських нелегальних вузів їхні документи потрапили до НТШ у Львові матеріали якого, з приходом радянської влади, були розпорошені по багатьох архівах, музеях і бібліотеках України. Вища технічна школа започаткувала свою діяльність 1 жовтня 1921 року у вигляді технічного факультету Українського університету. У березні 1922 року на базі факультету створюється самостійний навчальний заклад під назвою "Українська політехнічна школа у Львові", а з 5 червня 1923 року після ухвали сенатом школи установа отримала назву "Українська вища технічна школа у Львові" (УВТШ).

Серед викладачів школи значаться: Павло Дурбяк – професор факультету машинобудування, колишній головний інтендант Української галицької армії, Михайло Корчинський – адвокат, професор, колишній член Української центральної ради, Олександр Марітчак – професор, колишній член Української національної ради ЗУНР, Всеволод Левицький – професор, інженер, ректор школи, керівник лісового департаменту, Євген Нагірний – архітектор, син відомого українського архітектора Василя Нагірного, Петро Франко – професор, хімік, син І.Я.Франка, організатор авіаційного полку УГА, Микола Чайківський – відомий математик, професор, Петро Холодний (старший) – професор, хімік і фізик, відомий український художник - імпресіоніст, автор ряду розписів у церквах м. Львова, та цілий ряд інших видатних осіб. Серед документів фонду каталоги і списки студентів, протоколи засідань ради професорів школи.

Надзвичайно цікавим для істориків-краєзнавців є особові фонди композитора Ярослава Ярославенко-Вінцковського (Р-2920), українського бібліографа Івана Калиновича (Р-306), видатного українського композитора Анатолія Кос-Анатольського (Р1479), письменника Володимира Бєляєва (Р-1698), професора Львівського університету , письменника Михайла Рудницького (Р-1517), відомого українського історика М.Кордуби (Р-2923) та ряду інших видатних діячів. Дані фонди багаті на цікаве листування, рукописи праць, конспекти, щоденники, нотатки, лекції, спогади та інші матеріали.

Надзвичайно важливе значення для вивчення історії краю мають фонди обласних та районних виконкомів а також матеріали газет, які зберігаються у архіві. Дані фонди є основним джерелом для вивчення змін адміністративно - територіального устрою області, утворення і ліквідації підприємств, установ і організацій, розмежування і перейменування територіальних одиниць, соціально-економічних, господарських, науково-культурних аспектів життя населення краю.

Заслуговує на особливу увагу фундаментальна праця одного з архівістів Держархіву Львівської області (нажаль сьогодні покійного) Лева Федоришина під назвою "Довідник про зміни адміністративно –територіального устрою Львівської (до 1959 р. також Дрогобицької ) області за 1939-1941, 1944-1984 рр". З упевненістю можу сказати що дана праця є унікальною, надзвичайно трудомісткою і немає аналогій. В ній достовірно подаються відомості про утворення області, нові межі повітів, утворення районів, сільрад, ліквідацію, об’єднання, укрупнення, перейменування, зміну підпорядкування районів, міських, селищних і сільських рад, населених пунктів. Всі назви у довіднику подані за їх транскрипцією в документах або друкованих джерелах, до основних розділів складено покажчик населених пунктів, а також "Хроніка змін", яка є одночасно покажчиком джерел, а також дає змогу уточнити характер змін. На жаль дана праця поки що не видана.

Звичайно, що вище подані фонди це дуже незначна частина від загальної кількості фондів Держархіву Львівської області що містять у собі цікаві джерела для вивчення краєзнавства, це тільки в тій чи іншій мірі відомі і частково вивчені фонди, а загальний масив документів архіву відкриває широке, загадкове, перспективне поле для наукових розвідок істориків – краєзнавців.

 

 

 

 

Заступник директора Державного архіву Львівської області

Петро КРАВЧУК

 

випадковий матеріал
Стаття “Про військову дисципліну” поміщена в часописі “ Повстанець ч. 5 -6 квітень травень 1945