UA
EN
RU

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ директора Держоблархіву

від „15” квітня 2005 року

№ 7

 

ПОГОДЖЕНО

Голова комітету

профспілки Держоблархіву

/підпис/__ Г. О. Кордіяка

„15” квітня 2005 р.

 

 

 

Правила внутрішнього трудового розпорядку

Державного архіву Львівської області

 

 

І. Загальні положення

Метою Правил внутрішнього трудового розпорядку Державного архіву Львівської області (далі – Правила) є забезпечення трудової дисципліни, раціонального використання робочого часу, підвищення якості й ефективності праці шляхом створення необхідних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомого і сумлінного виконання працівниками своїх трудових обов’язків, гарантування їх законних прав.

Трудова дисципліна забезпечується методами переконання та заохочення до сумлінної праці. До порушників дисципліни застосовуються заходи дисциплінарного впливу.

Для державних службовців Правила встановлюються з урахуванням Закону України “Про державну службу”.

Усі питання, пов’язані із застосуванням Правил вирішуються директором Державного архіву Львівської області (далі —директор) в межах наданих йому актами законодавства повноважень, а у випадках, передбачених законодавством України, спільно або за погодженням з профспілковим комітетом.

 

 

II. Порядок прийняття і звільнення працівників

1. Працівники реалізують своє право на працю шляхом укладання трудового договору в установленому законом порядку. Призначення на посади та звільнення з посад працівників здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України “Про державну службу”, діючого трудового законодавства.

2. Працівники приймаються на роботу за трудовими договорами, на посади державних службовців особи призначаються на конкурсній основі, крім випадків, коли законами України передбачено інше. Особи, які вперше призначаються на посаду державного службовця, приймають Присягу державного службовця відповідно до статті 17 Закону України “Про державну службу”.

3. Під час укладення трудового договору громадяни зобов’язані подати:

- паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

- трудову книжку, оформлену у встановленому порядку;

- диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку;

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, а також копії цих документів.

Військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Цивільної оборони України, Управління охорони вищих посадових осіб України, інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, та військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил колишнього СРСР і Збройних Сил держав-учасниць СНД, подають військовий квиток та його копію.

Особи, які претендують на зайняття посад державних службовців, крім перелічених, зобов’язані подати ще й такі документи:

- особову картку (форма П-2ДС) з відповідними додатками та фотокарткою розміром 4 х 6 сантиметрів;

- декларацію про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан щодо себе та членів своєї сім’ї за попередній рік;

- документи про науковий ступінь, вчене звання, підвищення кваліфікації та їх копії;

- підписане претендентом попередження про встановлені законодавством України обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу та її проходженням, а також документ про ознайомлення із Загальними правилами поведінки державного службовця ;

- направлення на роботу (для магістрів державного управління і випускників вищих навчальних закладів) у разі, якщо таке направлення видавалось;

Під час укладання трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості та документи, подання яких не передбачено чинним законодавством України.

4. Прийом на роботу працівників оформляється наказом директора, який оголошується працівнику під розписку.

5. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

6. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

7. Під час укладення трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі про прийняття на роботу.

Строк випробування під час прийняття на роботу робітників не може перевищувати одного місяця, а під час прийому на роботу інших категорій працівників строк випробування не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним комітетом профспілки, — шести місяців.

Під час прийняття на державну службу може встановлюватися випробування строком до шести місяців.

8. Під час прийняття на роботу працівника або в разі переведенні його в установленому порядку на іншу роботу адміністрація зобов’язана:

- роз’яснити працівникові його права й обов’язки та істотні умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства;

- ознайомити працівника з Правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовою інструкцією під розписку;

- визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

- проінструктувати працівника щодо техніки безпеки, протипожежної охорони та інших правил з охорони праці.

9. На осіб, які пропрацювали понад п’ять днів, заводяться трудові книжки. Ведення трудових книжок здійснюється згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58.

Трудові книжки працівників зберігаються як документи суворої звітності в кадровій службі Держоблархіву. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника кадрової служби Держоблархіву.

10. Припинення трудового договору може мати місце лише на підставах, передбачених чинним законодавством.

11. Працівник має право розірвати трудовий договір за своєю ініціативою, попередивши директора письмово за два тижні. Після закінчення цього строку працівник має право припинити роботу, а адміністрація відповідно до статті 38 КЗпП України не має права затримувати проведення розрахунку та звільнення працівника з роботи, а також зобов’язана в день звільнення видати працівникові трудову книжку та повністю провести з ним розрахунок. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом 1 групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), директор повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

12. Розірвання трудового договору з ініціативи адміністрації допускається у випадках, передбачених чинним законодавством України.

13. Крім загальних підстав розірвання трудового договору, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу;

2) недотримання пов’язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону України “Про державну службу” ;

3) досягнення державним службовцем граничного віку перебування на державній службі;

4) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі;

5) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону України “Про державну службу” ;

6) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону України “Про державну службу”

14. Припинення трудового договору оформлюється наказом керівника директора.

15. В день звільнення адміністрація зобов’язана видати працівнику його трудову книжку із занесеним до неї записом про звільнення та провести з ним остаточний розрахунок. Записи про звільнення в трудову книжку повинні заноситися в точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з обов’язковим посиланням на відповідну норму закону. Днем звільнення вважається останній день роботи.

 

 

III. Основні права й обов’язки працівників

16. Працівники Держоблархіву мають право:

1) користуватись правами і свободами, які гарантуються громадянам Конституцією України та законами України;

2) брати участь у розгляді питань і прийнятті рішень у межах своїх повноважень;

3) на повагу особистої гідності, справедливого і шанобливого ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

4) вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою;

5) на оплату праці залежно від посади, яку вони займають, рангу, який йому присвоюється, досвіду та стажу роботи;

6) на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці;

7) захищати свої законні права та інтереси у вищих державних органах та в судовому порядку.

Працівники мають також інші права відповідно до чинного законодавства України.

17. Працівники зобов’язані:

1) дотримуватись Конституції України та інших актів законодавства України;

2) не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина;

3) сумлінно виконувати свої службові обов’язки, проявляти ініціативу і творчість, постійно вдосконалювати організацію своєї роботи;

4) виконувати свої посадові обов’язки чесно, неупереджено, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильності до окремих фізичних і юридичних осіб, політичних партій, рішуче виступати проти антидержавних проявів і сил, які загрожують порядку в суспільстві або безпеці громадян;

5) шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби;

6) забезпечувати, щоб матеріальні та фінансові ресурси, які йому доручені, використовувались раціонально, ефективно та економно;

7) постійно поліпшувати стан відповідності своїх умінь, знань і навичок функціям та завданням займаної посади, підвищувати свій професійний, інтелектуальний та культурний рівень за освітньопрофесійними програмами та шляхом самоосвіти;

8) своєчасно і точно виконувати рішення органів державної влади чи посадових осіб, розпорядження і вказівки своїх керівників;

9) діяти в межах своїх повноважень; у разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов’язаний невідкладно в письмовій формі повідомити про це керівника, який дав доручення, а в разі наполягання на його виконанні — повідомити вищу за посадою особу.

10) виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки відповідно до режиму, установленого наказом директора ДАЛО від 16 квітня 2004 № 6 (додається), та проходити інструктажі з цих питань.

Працівники несуть також інші обов’язки відповідно до чинного законодавства України.

18. Коло обов’язків, що їх виконує кожен працівник за своєю спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, визначається посадовими інструкціями, затвердженими в установленому порядку.

 

 

IV. Основні обов’язки адміністрації

19. Директор або особа, що його заміщає, зобов’язані:

1) під час укладення трудового договору роз’яснити працівникові його права і обов’язки, поінформувати про умови праці та розмір заробітної плати;

2) належним чином організувати працю та забезпечити кожного працівника робочим місцем;

3) затвердити чітко визначений обсяг службових повноважень за посадою кожного працівника;

4) забезпечити здорові та безпечні умови праці;

5) контролювати виконання працівниками вимог законодавства, правил внутрішнього трудового розпорядку, застосовувати до порушників дисципліни заходи дисциплінарного впливу;

6) неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства про працю, правил з охорони праці;

7) виплачувати працівникам заробітну плату через пластикову зарплатну картку або в інший установлений чинним законодавством України спосіб регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць;

8) постійно вдосконалювати організацію роботи Держоблархіву, забезпечувати підвищення кваліфікації та професійної майстерності працівників;

9) створювати умови для ефективного використання робочого часу, підтримувати та розвивати ініціативу та активність працівників;

10) забороняється приховувати факти та обставини, що становлять загрозу для життя, здоров’я і безпеки працівників.

 

 

 

V. Робочий час і його використання. Час відпочинку.

20. Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями — суботою та неділею.

Робочий день триває з 900 до 1800 год. Напередодні святкових та неробочих днів, що визначені статтею 73 КЗпП України, тривалість роботи працівників скорочується і триває з 900 до 1645 год.

21. Працівникам надається щодня перерва для відпочинку та харчування з 1300 до 1345 год. Перерва для відпочинку не включається у робочий час.

За письмовою заявою працівника наказом директора може бути установлено інший час перерви для відпочинку із збереженням балансу робочого часу.

Працівники використовують час перерви на свій розсуд, на цей час вони можуть відлучатись з місця роботи.

Установлюються 10-хвилинні технічні перерви: з 1100 до 1110 год. та з 1600 до 1610 год. Технічні перерви включаються у робочий час.

22. Для підрозділів, діяльність яких пов’язана із безпосереднім прийомом і обслуговуванням громадян, установлюються окремі графіки роботи (додаються).

З урахуванням технічного стану приміщень, погодніх умов, особливого характеру виробничих завдань та інших обставин, наказом директора можуть затверджуватись інші графіки роботи при збереженні установленого балансу робочого часу та дотриманні чинного законодавства України про працю.

23. Особистий прийом громадян керівництвом Держоблархіву проводиться за окремими графіками, що затверджуються директором, відповідно до чинного законодавства України.

24. Надурочна робота та робота у вихідні та святкові дні, як правило, не допускається. Залучення працівників до надурочної роботи, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні провадиться у випадках та за умов, передбачених чинним законодавством України, за письмовим наказом директора.

Робота у святкові, неробочі та вихідні дні компенсується відповідно до чинного законодавства України.

Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов’язані за розпорядженням керівника з’являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства України.

25. Забороняється в робочий час:

- відволікати працівників від їх безпосередньої роботи, відкликати їх з роботи для виконання громадським обов’язків і проведення різних заходів, що не пов’язані з основною діяльністю;

- скликати збори, засідання і наради з громадських справ.

26. Працівникам надаються відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати відповідно до чинного законодавства України.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів.

Працівникам — державним службовцям надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячного заробітку. В разі наявності стажу державної служби понад 10 років державному службовцю надається щорічна додаткова оплачувана відпустка за вислугу років на державній службі тривалістю до 15 календарних днів у порядку, встановленому законодавством, зокрема:

 

Стаж державного службовця

10

11

12

13

14

15 більше

Кількість

календарних днів додаткової відпустки

5

7

9

11

13

15

 

Працівникам надаються також інші щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства.

27. Тривалість робочого часу державних службовців визначається з урахуванням Закону України „Про державну службу”. З метою своєчасного і якісного виконання своїх трудових обов’язків державний службовець може епізодично працювати понад норму робочого часу. Крім того, відповідно до статті 20 Закону України „Про державну службу” для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов’язані за розпорядженням директора з’являтись на службу у вихідні, святкові і неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного законодавства. За рішенням директора державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки, невикористана частина якої надається у будь-який інший час відповідного року або приєднується до відпустки у наступному році.

Відкликання зі щорічної відпустки інших категорій працівників допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна Держоблархівау з додержанням вимог частини першої статті 79 КЗпП України та в інших випадках, передбачених законодавством.

У разі відкликання працівника зі щорічної відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

28. Черговість надання відпусток визначається графіком, який затверджується директором на кожен календарний рік не пізніше 1 лютого.

Графік складається з урахуванням необхідності забезпечення нормальної діяльності Держоблархіву та особистих інтересів працівників і можливості їх відпочинку.

Графік доводиться до відома всіх працівників.

29. Надання відпусток працівникам оформляється наказом директора.

30. Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

31. Працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі, надаються додаткові оплачувані відпустки у зв’язку з навчанням.

 

 

 

VI. Заохочення за успіхи в роботи

32. За зразкове виконання своїх обов’язків, тривалу і бездоганну роботу, новаторство у праці й інші досягнення в роботі можуть застосовуватись такі заохочення:

- оголошення подяки;

- преміювання;

- нагородження почесною грамотою.

Державним службовцям за сумлінну безперервну працю, зразкове виконання трудових обов’язків видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За особливі заслуги державні службовці представляються до державних нагород та присвоєння почесних звань.

33. Працівникам, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов’язки, надаються в першу чергу переваги та соціальні пільги в межах повноважень і за рахунок коштів Держоблархіву. Таким працівникам надається також перевага під час просування по службі.

34. Заохочення оголошуються в наказі директора, доводяться до відома працівника або всього колективу і заносяться до трудової книжки працівника.

 

VII. Стягнення за порушення трудової дисципліни

35. За порушення трудової дисципліни, цих Правил до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення:

- догана;

- звільнення.

Звільнення як дисциплінарне стягнення, може бути застосоване відповідно до пунктів 3, 4, 7, 8 статті 40 та статті 41 Кодексу законів про працю України.

До державних службовців за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних із проходженням державної служби, а також за вчинок, який ганьбить його як державного службовця, можуть застосовуватись, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, і такі заходи дисциплінарного впливу:

- попередження про неповну посадову відповідність;

- затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

36. Дисциплінарні стягнення застосовуються директором та оформляються наказом, який оголошується працівникові під розписку.

37. Державні службовці, які здійснюють керівництво іншими державними службовцями або контролюють їх роботу, зобов’язані вживати заходів щодо дотримання ними правил внутрішнього трудового розпорядку, Загальних правил поведінки державного службовця та чинного законодавства України в межах своїх повноважень та відповідно до законодавства.

38. До застосування дисциплінарного стягнення порушник трудової дисципліни дає письмові поясненя. У разі відмови працівника дати письмові пояснення складається відповідний акт.

39. Дисциплінарні стягнення застосовуються безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, без урахування часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

За кожне порушення трудової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

40. Якщо протягом року з дня накладання дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

 

Правила внутрішнього трудового розпорядку доводяться до працівників під розписку та вивішуються в Держоблархіві на видному місці.

 

 

 

 

 

Заступник директора                 /підпис/                                           В. В. Клювак

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

випадковий матеріал
Список членів товариства